Сирота з болем слухала оголошення заповіту, вловлюючи насмішки чоловіка та його коханки! І ось, нарешті, вона дізнається, що свекруха залишила їй лише якийсь загадковий аркуш

Зламала собі життя», — казала вона, витираючи сльози, коли Остап не бачив.

Олена Василівна допомагала, як могла, але таємно, щоб син не здогадався.

Остап давно захопив сімейну справу — майстерню з пошиття вишиванок і рушників у Вінниці.

Він відтіснив матір від управління, але Олена Василівна стояла на своєму: не переписувала бізнес на сина, хоч він і тиснув.

Одного разу Валя підслухала їхню сварку.

«Мамо, навіщо тобі ці клопоти з податками?

Я ж усе одно всім керую!» — наполягав Остап.

«Не починай, сину.

Це моя страховка, щоб не опинитися на вулиці», — відрубала вона.

«Ти що, думаєш, я тебе викину?» — обурився він.

«Сам знаєш, що я права.

Оформляй усе, коли мене не стане», — відповіла Олена Василівна.

Майстерня могла б процвітати — у Вінниці та сусідніх містах такої не було, а вишиванки мали попит.

Але Остап витрачав зароблене на себе й Софію…